Каталог статей

Головна » Статті » Розробки вчителів » Образотворче мистецтво

Усний журнал "Витоки мистецтва"


Усний журнал  "ВИТОКИ   МИСТЕЦТВА"

 

І сторінка - МИСТЕЦТВО   СТАРОДАВНІХ   ГРЕЦІЇ   ТА   РИМУ

Час безжальний до творів мистецтва, чимало їх знищено, але в історії світової цивілізації існувала країна, неперевершені мистецькі твори якої дійшли до наших днів. Це Стародавня Греція, яка асоціюється в нашій уяві з творами Іктіна, Каллікрата, Фідія, Мирона, Поліклета, Скопаса, Праксителя, Лісіппа, Леохара, Агесандра, Помідора, Атенодора. Роботи цих майстрів вважаються вершинами мистецтва, образи – ідеалом людської краси. Не випадково художники та скульптори періодично черпають нові знання з теорії образотворчого мистецтва через вивчення творів античності.

У ті далекі часи в суспільстві, де одні люди були вільними, а інші – рабами, зароджувались наука, театр, архітектура, художня література, філософія.

Будь-яка культура для свого розвитку потребує підґрунтя, на якому вона виникає. Для античного мистецтва це була егейська цивілізація з легендарним містом Троя, яке загинуло від виверження вулкану, та островом Кріт. До нашого часу дійшли руїни величного триповерхового палацу завбільшки 120х120 метрів, який в еллінських легендах називали лабіринтом. У центрі будівлі був розміщений внутрішній двір, де відбувалися різноманітні церемонії, ігри, театралізовані вистави. Будинок був оздоблений фресками на різноманітні сюжети з життя його мешканців: танці, святкові процесії, зображені на фоні природних краєвидів. Виявив докази того, що рабовласницька держава на острові Кріт не є вигадкою, англійський археолог Артур Аванс, який протягом трьох десятиліть шукав підтвердження існуванню Міноса.

Слава острова Кріт після завоювання його греками-ахейцями померкла, але відтак розквітла культура Мікен. Поселення тут будували на високих пагорбах, оточуючи їх міцними стінами. Звалося таке поселення Акрополем. Найбільш вражаючими є залишки мурів у Мікенах і Тірінфі. Вони складені насухо з величезних обтесаних кам’яних брил. Таку кладку нині ми називаємо циклопічною.

Досі милують око неперевершені твори скульпторів – творців Афінського Акрополю. Для створення скульптур стародавні митці використовували мармур, слонову кістку, дерево, золото, бронзу.

Вшановуючи богів – покровителів міст, греки будували храми-базиліки прямокутної форми. Храм, за їхніми уявленнями, був житлом бога, проте поклонялися богові поза його стінами. Він був оточений з усіх боків рядами колон і перекривався двоскатним дахом.

Греки розробили три види ордерів (правил оздоблення колон):

- доричний;

- іонічний;

- коринфський.

Окрім храмів, у містах будувались і громадські приміщення – театри, де виступали артисти, видатні учені, діячі держави, філософи, поети.

Натомість мало турбували греків приміщення, у яких вони жили, - будинки були криті черепицею, не мали вікон.

У цей час творив великий скульптор Мирон, що подарував світові статую "Дискобол". Зображував у своїх творах атлетів і Поліклет (статуя "Дорифор"). У ІІІ ст. до н.е. невідомим майстром була створена статуя богині перемоги "Ніка Само фракійська". У ІІ ст. до н.е. Агесандром, Помідором та Атенодором створено скульптурну групу "Лаокоон і його сини", на якій зображена смерть героїв в обіймах змій.

Уся історія розвитку мистецтва Стародавньої Греції поділяється на три періоди: VIIVI ст. до н.е. – архаїка, V ст. до н.е. – класика, IV – ІІІ ст. до н.е. – еллінізм.

У ІІ ст. до н.е. римляни підкорили Грецію. Твори мистецтва еллінів не могли не вразити завойовників. Вони намагалися їх перевершити, але не змогли. Римляни перейняли релігію давніх греків, змінивши назви богів: Зевс став Юпітером, Афродіта – Венерою.

У цей період активно розвивалася архітектура. Римляни були не тільки відважними воїнами. Вони будували дороги, арочні мости (акведуки) з водогоном, винайшли бетон, арку, баню.

Неперевершеною пам’яткою тих часів є Флавіїв Амфітеатр (Колізей), побудований у 80-х роках н.е. у вигляді кола й розрахований на п’ятдесят тисяч глядачів. Тут спостерігали бої гладіаторів і театральні вистави. У центрі споруди розміщувались арена, яку іноді перетворювали на басейн. Для проведення масових заходів за спекотної погоди архітектори встановили дерев’яні стійки, на які натягувалось легке покриття – тент.

 У римлян популярними були громадські бані – терми, побудовані імператором Каракал лою в ІІІ столітті. У них відвідувачі могли займатися гімнастикою, читати книги в бібліотеці двома мовами – грецькою та латинською, брати участь у дискусіях, бесідах у місцях для відпочинку, галереях. Приміщення терм прикрашали скульптурні зображення.

Найбільш поширеними в скульптурі були портрети-бюсти, в яких римські автори із великою точністю передавали характерні риси зображувальної особи.

Розвивалося ювелірне мистецтво, мозаїка, фресковий живопис.

До нашого часу збереглося перше зображення Ісуса Христа, написане в ІІІ ст. н.е. в римських катакомбах.

 

ІІ сторінка - СЕРЕДНЬОВІЧНА   ЄВРОПА   ТА   КИЇВСЬКА   РУСЬ

Наприкінці V ст. перестала існувати Західна Римська Імперія. Вона була безсилою перед набігами варварів, які знищили чимало безцінних пам’ятників мистецтва.

Період після падіння Римської Імперії до XIV ст. (епохи Відродження) італійськими письменниками-гуманістами був названий Середніми віками. Вони  вважали цей період розвитку європейського суспільства диким і варварським, на відміну від часів античності та епохи відродження.

Мистецтво середньовічної Європи прийнято розподіляти умовно на три періоди:

VIX ст. – раннє середньовіччя;

XXII ст. – романський період;

XII XV ст. – готичний період.

Епоха раннього середньовіччя – час формування нової культури, яка створювалася племенами, що завоювали Європу (варварами). Вони утворили свої королівства. Нові європейці не вміли так майстерно, як римляни, будувати кам’яні споруди, рідко зображували в творах мистецтва людину. Ближчий їм був світ фантастичних тварин, складний орнамент, яким вони прикрашали вироби з металу, дерева, кістки, одяг, зброю.

Деякі правителі прагнули визнання не меншого, ніж римляни. А франкський король Карл Великий прийняв титул Римського Імператора після коронування в Римі. Усі ці події не могли не позначитися на мистецтві. Тож художники, створюючи на замовлення Карла Великого мініатюри до рукописних книг, намагалися їх виготовляти так, як у Стародавньому Римі.

У романську епоху провідну роль у мистецтві відігравала архітектура. До Х Іст. Кам’яне будівництво поширилося по всій Європі. У Х – ХІІ ст., у період міжусобних війн, головними видами споруд були лицарський замок, монастирський ансамбль і храм. Вони слугували надійним захистом від нападу ворогів. Тому романські будівлі дуже схожі на фортеці: у них масивні стіни, вузькі високі вікна, високі башти, "рози вітрів" на заході та сході, на півциркульні арки. Ці споруди будувалися на пагорбах. І в багатьох із них був підземний хід на випадок пожежі чи війни.

(Демонстрування наочних матеріалів)

Тип храму – базиліка з трансептом, на кутах чотири башти. Оздоблювалися храми орнаментами, фресками, скульптурними зображеннями напівлюдей-напівтварин (кентаври), левів, напів"ящурів-напівптахів, химер (звіриний стиль).

Пам’ятки: Вормський собор (1171 – 1234 рр.), Шатрський собор ("Королівський портал", 1135 – 1155 рр.), Собор у Отені ("Страшний суд", 1130 – 1140 рр.).

У XIIXV ст., у період бурхливого розвитку міст, ремесел, торгівлі, відбувається розквіт готичного стилю в архітектурі, яка стає основним видом мистецтва. Будівлі оздоблюються фресками та скульптурними зображеннями.

Бурхливий розвиток міст спричинив появу нових споруд – палаців міського управління – ратуш. Храми стали центрами громадського життя міст. У них не тільки відправляли релігійні обряди, а також відбувалося ухвалення важливих державних актів.

Тип храму – хрестово-купольний. Будувалися такі храми дуже довго, інколи декілька століть. Стіни були відносно тонкими, з великими вікнами й підпиралися зовні контрфорсами. Весь внутрішній простір розподілявся рядами колон на нефи (3-5 нефів), на які опиралося перекриття у формі стрілчатих арок. На сході та заході храму розміщувалися "рози вітрів" із вітражами. Десятки, сотні скульптурних зображень прикрашали храми зовні та всередині.

Пам’ятки: Рейнський собор (Франція, 1210 р. – XIV ст.), Собор Паризької Богоматері (Франція, 1163 р. – XIV ст.), Собор святого Петра (Німеччина, 1248 р. – XV ст., відновлений у 1880 р.).

На період середньовіччя припадає й розквіт такої могутньої держави, як Київська Русь. Художні досягнення цієї епохи – гордість України, підґрунтя, на якому виросла вся українська культура. Пам’яток цього періоду збереглося небагато. Найбільше їх у Києві та Чернігові. Першою мурованою спорудою в Київській русі була церква Богородиці. Вона відома під назвою "Десятинна", оскільки на її будівництво була виділена десята частина державних коштів. Ця церква, на жаль, не збереглася.

Найвідомішою архітектурною спорудою тих часів є київський Собор святої Софії – культурна пам’ятка світового значення.

Разом із християнством із Візантії до нас прийшло й релігійне мистецтво, архітектура храмів, їх оздоблення монументальним живописом (фресками), мозаїкою та станковими творами (іконопис), мистецтво книжкової мініатюри.

(Демонстрування наочних матеріалів)

 

ІІІ сторінка - МИСТЕЦТВО   ЗАХІДНОЇ   ЄВРОПИ   ЕПОХИ   ВІДРОДЖЕННЯ

Однією з найяскравіших сторінок в історії світового мистецтва є епоха Відродження (Ренесансу). Бурхливий розвиток мистецтва цього часу був спричинений культурними й політичними процесами в Європі, наверненням до ідеалів античного світу.

До епохи Відродження відносять період із другої половини ХІІІ ст. до початку XVII ст. Запроваджена така періодизація цієї епохи:

Перевідродження (Проторенесанс) – друга половина ХІІІ ст. – початок XIV ст.;

Раннє Відродження – XV ст. – XV ст.;

Високе Відродження – XV ст. – XVI ст.;

Пізнє Відродження – XVI ст. – XVII ст.

Вивчаючи античний досвід, митці епохи Відродження виробляли нові підходи та стилі. У цей період художники не тільки створювали твори мистецтва, а й займалися науками: анатомією, математикою, археологією.

Біля витоків образотворчого мистецтва епохи Відродження стояли три видатні майстри-флорентійці.

Філіппо Брунеллескі (1377-1445 рр.) – архітектор, який протягом 14 років вивчав, змальовував, аналізував античні пам’ятки і став засновником науки про перспективу. Найвідомішим твором майстра є капела Пацци.

 

(Демонстрування наочних матеріалів)

 

Мазаччо (1401-1428 рр.) – художник, який прожив усього 27 років, але залишив у спадок майбутнім поколінням розпис капели Бранкаччі в церкві Санта-Марія дель Карміне (Флоренція), де вперше були використані наукові закони перспективи, що дають можливість передавати об’єкти такими, як ми їх сприймаємо.

Донателло (1386-1466 рр.) – художник, основним досягненням якого є відродження об’ємної (тривимірної) статуї, що стало підґрунтям для розвитку скульптури наступними поколіннями. Найяскравішим його твором є кінна статуя кондотьєра Гаттамелати.

(Демонстрування наочних матеріалів)

 

Окрім Флоренції, нові мистецькі центри, художні школи виникають в Умбрії, Венеції, Північній Італії.

Ми можемо милуватися картинами живописця Сандро Ботічеллі, скульптора Андре Верроккіо, геніальними творами Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонаротті, Джорджоне, Тіціана, Палладіо, Веронезе та інших. І досі не стихають пристрасті довкола творів цієї визначної епохи.

Новаторськими були композиційна будова, кольорова гама творів митців епохи Відродження. Ось деякі приклади: "Мона Ліза"  Леонардо да Вінчі (вперше портрет написаний на фоні пейзажу); "Таємна вечеря" (композиція цього твору побудована таким чином, що образ Ісуса Христа розміщений на перехресті діагоналей); "П"єта" Мікеланджело Буонаротті; "Юдіф" Джорджоне; "Святий Себастьян" Тіціана; Собор святого Петра в Римі.

До вершинних здобутків мистецтва епохи Відродження належать і твори нідерландських живописців Хуберта і Яна ван Ейка ("Автопортрет"), Пітера Брейгеля Старшого ("Сліпці", "Падіння Ікара"), Ієроніма Босха ("Страшний суд").

У Німеччині в цей час створювали свої шедеври Альбрехт Дюрер ("Воскресіння Христа", "Святий Ієронім"), Лукас Кранах Старший, Ганс Гольбейн молодший та ін.

Твори видатних майстрів Відродження є взірцем краси, гармонії, невичерпним джерелом наснаги для майбутніх творців.

(Демонстрування наочних матеріалів)

 

ІV сторінка - МИСТЕЦТВО   ХХ   СТОЛІТТЯ

Для того, щоб зрозуміти, яким шляхом до втілення своїх задумів ішли художники ХХ ст., необхідно пригадати події, які відбулися у світі в цей час. Зіставивши ці події з творчим набутком митців, ми можемо зрозуміти, чому саме так, а не інакше трактує майстер певний сюжет.

Отже, ось ці події:

Людство починає замислюватись, як раціональніше використовувати ресурси, щоб не зашкодити природному середовищу планети.

Ці події не могли не позначитись на мистецтві. Чимало напрямів і течій виникають, зикають і знову народжуються в іншій якості або співіснують одна з одною.

До течій та напрямів у мистецтві ХХ ст. ми відносимо:

(Демонстрування наочних матеріалів)

 

Митець – дзеркало епохи, тому процеси, які відбувалися в ХХ ст., відображені в мистецьких творах.

Кожна людина впродовж свого життя шукає чогось високого, ідеального, з чого можна брати приклад і вдосконалюватися духовно. Не випадково митці ХХ ст. звертають особливу увагу на внутрішній світ людини, її психологію, буденне життя, переконання, на пошук ідеального в природі.

Друга група художників відмовляється від зображення реальних об’єктів і зображує абстрактні, уявні речі.

Великий вплив на розвиток українського мистецтва мав імпресіонізм. Його мотиви ми зустрічаємо в роботах художників-реалістів А.Куїнджі, О.Бокшая, Ф.Красицького, а особливо у О.Мурашка, І.Труша, М.Бурачека. значний внесок у розвиток українського малярства внесли брати Кричевські (Василь та Федір), Олена Кульчинська, Михайло Бойчук.

 

(Демонструються слайди та ілюстрації митців, які відносяться до різних напрямів і течій мистецтва ХХ ст.)

 

Пильну увагу розвитку мистецтва в Україні приділяла створена в ХХ ст. (1917 р.) Українська Академія мистецтв. На її чолі став графік Микола Нарбут, а її членами були Бойчук, Мурашко, Бурачек, брати Кричевські.

У 1930-х роках настали "чорні" часи українського мистецтва, були заборонені всі об’єднання митців і створена одна організація, керовані зі столиці.

Найкращі художники були репресовані, знищені фізично й морально. Із того часу в мистецтві культивувалася тільки одна течія – соцреалізм, яка жорстко контролювалася тоталітарним режимом. Це на десятиліття загальмувало розвиток мистецтва в Україні.

Із проголошенням незалежності України відбувається ренесанс національного мистецтва, з’являються нові течії та напрями, створюються об’єднання митців, відкриваються виставкові зали та картинні галереї, відновлюються пам’ятки мистецтва..

Чимало творів мистецтва зберігається в музеях, приватних колекціях.

 

 

 

 

 

Категорія: Образотворче мистецтво | Додав: vika (02.12.2011)
Переглядів: 2799 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Гімн школи
Роботи вчителів
Образотворче мистецтво [6]
Художня культура [2]
Робота психолога в школі [1]
Проекти
Проекти учнів [5]
Газета Ровесник [9]
Методичні матеріали [1]
Презентації
Світова літ-ра [5]
Астрономія [7]
Виховна робота [3]
Це важливо
Медичний куточок [6]
Правила поведінки [8]
Поради психолога [1]
Фотоальбом
Юні інспектори руху [26]
Семінар учителів іноземної мови [16]
Живи, книго! [7]
Свято осені й урожаю [65]
Семінар заступників із виховної роботи [3]
Тиждень шкільного підручника [9]
Семінар директорів шкіл [53]
Естафета педагогічних інновацій [53]
ХV Національний конкурс шкільних газет [20]
Семінар заступників директорів з навчальної роботи [58]
День писемності [8]
Екскурсія 6 класів в Опішне 2016 [20]
Зірка школи - 2017 [20]
Конкурс-презентація талантів
14 лютого – Міжнародний день дарування книг [16]
Як пройшов цей день у нашій школі
Новий рік 2019 [40]
Календар
Святковий календар. Спілкуємося українською мовою
Я маю право!
Для громадян
Гаряча лінія
Гаряча лінія
Гаряча лінія
МОН молодьспорт
Департамент
РМК
УЦОЯО
ПОІППО
Педпреса
Освіта
Щоденник