Головна » 2018 » Листопад » 23 » Година Скорботи і Пам’яті «Запалимо свічку»
12:49
Година Скорботи і Пам’яті «Запалимо свічку»

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками. 
Я зітхну... запалю обгорілу свічу, 
Помічаю: не замки-твердині, не храми –  
Скам'янілий чорнозем – потріскані стіни плачу. 
Піднялись, озиваються в десятиліттях, 
З далини, аж немов з кам'яної гори, надійшли.
Придивляюсь: Вкраїна, XX століття… 
І не рік, а криваве клеймо –  «33».

Саме такими словами почалась Година  Скорботи і Пам’яті «Запалимо свічку»,  присвячена пам'яті тієї частини українського народу, яка загинула мученицькою смертю від голодомору  1932-1933 років.
Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати її чорних сторінок. На цю годину пам’яті  учні школи  прийшли зі свічками, як до храму, і на деякий час наша школа стала храмом духовності, храмом Скорботи і Пам'яті.
Пам'ять мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках,  пам'ять українських сіл і хуторів, які щезли з лику землі після найбільшої трагедії XX століття, вшанували  хвилиною мовчання. 


Із сумом в очах, а дехто і з непрошеною сльозою, слухали школярі про жахливі й трагічні події того часу, коли  Україну,  одну з найродючіших і найблагородніших земель, огорнули чорні крила голоду, сліз, страждань,  слухали спогади очевидців тих подій, які озвучили ведучі заходу – дев’ятикласники Пшенична Марія, Савченко Софія, Шабаль Анастасія та Дрига Антон.  Молитву Катерини Мотрич за убієнних голодом 1932-1933 років прочитали п’ятикласники Хиль Тетяна та Приставка Назар.
24 листопада в нашій державі відзначається День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову перед трагічною сторінкою свого життя. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця. Їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників.
І тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну путь своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш славний народ, гідний прекрасної долі.
Горіли свічки, і їх полум’я підносило до небес слова церковного гімну «Молитва за Україну» Миколи Лисенка на слова Олександра Кониського.

 

Переглядів: 11 | Додав: vika | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Гімн школи
Роботи вчителів
Образотворче мистецтво [6]
Художня культура [2]
Робота психолога в школі [1]
Проекти
Проекти учнів [5]
Газета Ровесник [9]
Методичні матеріали [1]
Презентації
Світова літ-ра [5]
Астрономія [7]
Виховна робота [3]
Це важливо
Медичний куточок [6]
Правила поведінки [8]
Поради психолога [1]
Фотоальбом
Юні інспектори руху [26]
Семінар учителів іноземної мови [16]
Живи, книго! [7]
Свято осені й урожаю [65]
Семінар заступників із виховної роботи [3]
Тиждень шкільного підручника [9]
Семінар директорів шкіл [53]
Естафета педагогічних інновацій [53]
ХV Національний конкурс шкільних газет [20]
Семінар заступників директорів з навчальної роботи [58]
День писемності [8]
Екскурсія 6 класів в Опішне 2016 [20]
Зірка школи - 2017 [20]
Конкурс-презентація талантів
14 лютого – Міжнародний день дарування книг [16]
Як пройшов цей день у нашій школі
Календар
Святковий календар. Спілкуємося українською мовою
Для громадян
Гаряча лінія
Гаряча лінія
Гаряча лінія
МОН молодьспорт
Департамент
РМК
УЦОЯО
ПОІППО
Педпреса
Освіта
Щоденник