Сторінка педагога-організатора

Вітаю вас на сторінці педагога організатора!

Тут ви знайдете відповіді на запитання хто такий педагог-організатор і чим він займається у школі.

Сподіваюся, що ця інформація буде для вас корисною та повчальною.

Білик Руслана Миколаївна, педагог-організатор, 

соціальний педагог, аспірантка Уманського державного педагогічного університету ім. П.Г. Тичини

Педагог-організатор – фахівець, що організує позакласну і позашкільну роботу у сфері додаткової освіти дітей. Керує роботою клубів, гуртків, секцій і інших об’єднань, що функціонують в освітніх установах і організовує діяльність учнів за технічним, художнім, спортивним і туристсько-краєзнавчим напрямах.

           Девізом роботи кожного педагога-організатора є п’ять слів індивідуального підходу до учня:

           Любити!

                         Розуміти!

                                          Приймати!

                                                             Співпереживати!

                                                                                         Допомагати!

        Сучасний педагог-організатор основну увагу в своїй діяльності  приділяє особистості учня, допомагає і підтримує учня у його саморозвитку, самовихованні, поєднує уміння учителя-предметника, соціального педагога, практичного психолога, наставника, старшого товариша, здатного увійти в референтне середовище школяра. є

        У своїй роботі педагог-організатор керується державними документами про школу, освіту, виховання, Положенням про посадові обов'язки педагога-органзітора, Статутом школи, інструкціями та наказами  органів освіти, директора школи, заступника директора з вихованої роботи.

        Функції (або призначення) педагога-організатора:

•      виховна (формування всебічно розвиненої особистості вихованця);
•      розвивальна (сприяння саморозвитку особистості кожного учня);
•      освітня (створення умов для формування компетенцій школяра);
•      організаторська (організація і здійснення позакласної та позашкільної роботи з учнями);
•      діагностична (визначення рівня вихованості окремих учнів і колективу класу);
•      соціальна (виявлення впливу різних соціальних чинників на формування учнів, нейтралізація небажаних впливів);
•      стимулююча (стимулювання ініціативи та самодіяль­ності учнів, учнівського самоврядування);
•      координаційна (узгодження спільних зусиль і вимог адміністрації, вчителів-предметників, батьків, громад­ськості, позашкільних закладів);
•      методична (надання допомоги активу учнів, батькам, представникам громадських організацій).

   До діяльності педагога-організатора ставляться певні вимоги. Професіограма педагога-організатора містить такі характеристики, як професійно-педагогічну спрямованість, національну свідомість, громадянську активність, вимогливість до себе і до учнів, гуманізм, високу відповідальність, комунікабельність, тактовність та ін.

   Педагог-організатор має володіти глибокими психолого-педагогічними знаннями та уміннями (рефлективно-аналітичними, комунікативними, організаторськими, прогностичними, конструктивними, креативними тощо).

     У своїй діяльності педагог-організатор весь час працює  над створенням сприятливих умов для розвитку  творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі школи, реалізації культурнонаціонального, духовного і фізичного стану учнів, що є основою патріотичного, морально-естетичного та національного виховання учнів, а також складовою змістовного дозвілля.

    Найкраще середовище для  саморозвитку та саморелізації учнів це шкільна дитячо-юнацька організація. Дитяча організація – прекрасне місце для задоволення природних потреб дитини в діяльності і спілкуванні. Але саме така дитяча організація, де дорослому відведена роль помічника, а не організація дітей, у якій дорослий вірішує, що для дитини добре, а  що ні. Дитина внутрішньо мудра й реалістична, якщо їй дати спокій, залишити без усяких навіювань з боку дорослих, створити певні сприятливі умови, допомогти, вона сама розвинеться настільки, наскільки вона здатна розвинутись. За цим принципом і слід будувати роботу дитячо-юнацьких організацій.

    У Червонозаводській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 з вересня 2014 року функціонує дитяча учнівська організація  - Президентсько-Парламентська республіка. Керує цією республікою - Президент школи, обраний громадою учнів 5-11 класів на загальношкільних виборах. До Президентсько-парламентської республіки входять усі учні школи, як єдиний колектив, єдина шкільна родина. Республіка прийшла на зміну звичним піонерським організаціям, які функціонували в школі досить довгий час. Така зміна продиктована віяннями часу, які закликають до пошуку нових форм роботи та діяльності, тож на засіданні учнівського загалу школи було вирішено створити у школі модель справжньої демократичної держави, усі жителі якої живуть за своїми законами, мають свої обов'язки та свої традиції. 

    Важливо зазначити, що рішення про створення дитячо-юнацької організації повинно приматися саме учнями, а не дорослими, що безумовно відіграє важливу роль в успішності її діяльності. Педагог-організатор повинен створити такі умови, щоб діти прийняли правильне рішення, налаштувати їх на співпрацю.

  Педагог-організатор покликаний допомагати цій молодій організації, забезпечувати їй підтримку та супровід. Зокреса це стосується планування роботи республіки. Плануючи роботу в шкільній дитячо-юнаціькій організації, педагог-організатор задає собі наступні запитання і знає на них чітку відповідь:

• Що ж усіх дітей може об‘єднати? (прагнення зробити шкільне життя змістовним, цікавим, радісним, бажання діяти разом);

• Що ж для них найдорожче? (свобода думки, дій, особистість);

• Про кого можуть турбуватися? (про тих, хто меньший і слабший, один про одного і про тих, хто потребує допомоги)?

• З ким вони будуть співпрацювати? (з тими, кому небайдужі і зрозумілі їхні інтереси, справи; хто готовий допомагати їм);

• Що їх може зацікавити? (гра, сюрприз, таємниця, вигадка, фантазія, те, що вони вирішують і роблять  самі);

• Що вони хочуть самі вирішувати? (з ким співпрацювати, які справи  робити, які свята проводити);

• Якщо ти будеш з ними? (то знайдеш друзів серед своїх вихованців, допоможеш їм проявити себе в різних цікавих справах, саморозвинутись та самореалізуватися).

    Планування роботи організації неможливе без попереднього вивчення інтересів, уподобань учнів. Тому на початку навчального року членами республіки проводяться опитування учнів про організаторські здібності й активність учнів, про заходи й конкурси, у яких вони залюбки взяли б участь. Після таких опитувань з‘ясовується, які заходи переважно цікавлять дітей. На цьому базується планування роботи дитячої організації.

     Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності. Побільше самостійності! (звичайно під непомітним контролем з боку дорослих). Важливо доручати дітям самостійну організацію та оформлення виставок творчих робіт, конкурсів, вечорів-відпочинку, свят та ін. заходів. Пильний контроль змушує дітей «кривити душею», викликає недовіру, збентеження, зводить нанівець спроби самостійних дій.

     Роль педагога-організатора  полягає в мудрому керівництві:  у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.

      Самоврядування це –

• Метод організації дитячого колективу, який забезпечує формування відносин відповідальної залежності в колективі та організаторських рис окремої особистості;

• Складова частина системи педагогічних закладів, оскільки воно вирішує специфічні завдання у створенні єдиного колективу дорослих і дітей;

• Наслідок педагогічного управління дітьми з боку дорослих;

• Принцип організації життя дитячого колективу;

• Діяльність, яка здійснюється самими дітьми, включаючи постановку мети, її розробку та спрямована на вдосконалення колективу і кожної особистості зокрема.

     Вищим органом учнівсього самоврядуваня у Червонозаводській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 є учнівський Парламент, метою засідань якого є:

• Розвиток навичок творчого вирішення завдань, створення позитивної мотивації та зацікавленості учнів;

• Формування вміння мислити, узагальнювати;

• Виховання поваги до колективу, почуття відповідальності;

• Налагодження тісних контактів і взаєморозуміння між різними гілками громадськості, спільне вирішення проблем, профілактика виникнення конфліктних ситуацій;

• Необхідність у творчому ставленні до справи шкільного самоврядування;

• Використання нових інноваційних технологій у виховній роботі.

     Під час таких засідань учні навчаються самостійно мислити, аналізувати, приймати рішення, думати не лише про себе, а й про тих, хто поряд, поважати їх та їхні права. У школярів виховується почуття патріотизму, відповідальності, громадянської свідомості та активності.

     Автономним органом учнівського самоврядування є "Козацька Республіка" - організація молодших школярів 1-4 класів. Її спрямування - патріотичне виховання учнів, та залучення їх до діяльності в колективі, навчання початковим навичкам самоорганізації та керування. Завдання педагога-організатора - привчати дітей приймати самостійні рішення та заохотити їх на перейняття досвіду минулих поколінь та традицій школи.

     Ще одним важливим завданням яке виконує педагог-організатор у школі є робота з обдарованими дітьми. Обдарованість дитини... Що це таке? Можливо це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі і допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям. Здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його “локомотивом”. Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі. 

     Якими є обдаровані діти?
             • Мають вищі порівняно з більшістю учнів інтелектуальні здібності, потяг до навчання, творчі можливості.
             • Мають активну пізнавальну потребу, що домінує.
             • Відчувають радість від здобуття знань, розумової праці.

     Визначення обдарованості надзвичайно важливе – від цього залежить кого й на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в спеціалізовані школи чи програми, як навчатиме. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів учитель звертатиме увагу.
Завдання школи — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення. Тому, педагог-організатор співпрацює з кожним класом та класним керівником задля виявлення обдарованих дітей та допомоги їм у правильному спрямуванні своїх творчих сил.

         Які категорії обдарованих дітей можна визначити умовно?
             1. Діти з незвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку (такі діти найчастіше зустрічаються в дошкільному й молодшому шкільному віці).
             2. Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості — у певній галузі науки (підлітковий вік).
           3. Учні, які не досягають через якісь причини успіхів у навчанні, але мають яскраву пізнавальну активність, оригінальність психічного складу, неабиякі розумові резерви (частіше зустрічаються в старшому шкільному віці).

        Мета роботи з обдарованими дітьми - виявлення таких дітей та створення умов для їх оптимального розвитку.

        Завдання роботи з обдарованими дітьми:
            • Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини.
            • Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми.
            • Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу.
            • Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції».

        За якими принципами будується робота з обдарованими дітьми?
            • Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів.
            • Орієнтація на потреби дитини.
            • Максимальне розширення кола інтересів.
            • Домінування розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю.
            • Ускладнення змісту навчальної діяльності.

       Що повинен уміти педагог-організатор для роботи з обдарованими дітьми?

•  Працювати диференційовано, здійснювати індивідуальний підхід і консультувати учнів.

•  Стимулювати пізнавальні здібності учнів.

•  Приймати зважені психолого-педагогічні рішення.

•  Аналізувати навчально-виховну діяльність.

•  Добирати й готувати матеріал для колективних творчих справ.

        Завдання педагога-організатора полягає у тому, щоб створити умови, з яких будь-яка дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу».
      Обдарованість — це система, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною вищих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
        Обдарована дитина — це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення (або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності.

        За якими напрямами здійснюється робота педагога-організатора з обдарованими учнями?
                  1. Гурткова робота.
                  2. Позакласні заходи у межах предметних тижнів.
                  3. Участь у творчих конкурсах різного рівня
                  4. Театралізовані свята — особлива форма роботи з обдарованими дітьми, оскільки в них діти мають можливість не тільки реалізувати акторські здібності, безпосередньо беручи участь у виставах, але й виявити творчі навички, розробляючи сценарії постановок, розвинути схильність до художнього читання й літературної творчості, виявити ерудицію й дослідницькі навички у вікторинах і наукових диспутах. Така робота сприяє підвищенню мотивації обдарованих дітей до співробітництва з педагогами й копіткій роботі із самовдосконалення.
         Етапи роботи з обдарованими учнями:
1. Підготовчий

•  Виявлення обдарованих учнів;

•  Складання діагностичних карт;

•  Розроблення нормативних документів, робочих програм роботи з обдарованими учнями.

2. Основний (практичний)

•  Упровадження інтерактивних методів навчання (проблемно-дослідницьких, проектних, модульних), що розви¬вають в учнів творче й дослідницьке мислення.

•  Активна участь в інтелектуальних і творчих конкурсах різних рівнів.

3. Узагальнення

•  Аналіз досягнутих результатів.

•  Співвідношення результатів реалізації програми з поставленими метою й завданнями.

•  Визначення перспектив і шляхів подальшої роботи з обдарованими учням.

        Розвиток обдарованості учнів залежить від професійного рівня педагога-організатора та використання креативних методів навчання. Тому, у практиці педагогічної діяльності слід використовувати нові технології навчання, які сприяють розвитку інтелектуальної, творчої та лідерської обдарованості.

        До якої б діяльності  не звертався педагог-організатор, треба завжди пам‘ятати, що:

        Школа – для дитини, а не дитина – для школи.

        Особистість виникає в ранньому дитинстві, а дитина в школі – повноцінна особистість.

        Особистість дитини – суб’єкт у педагогічному процесі.

        Особистість – мета освітньої системи, а не засіб для досягнення будь-якої мети.

        Кожна дитина талановита.

        Кожна дитина має право на помилки.

        Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

        Кінцева мета діяльності педагога-організатора - ідеальна модель випускника навчально-виховного закладу: патріот рідної школи та міста, людина корисна для суспільства, творець власного життя, веселий і оптимістичний, толерантний та впевнений у собі.