Проекти« Я ПИШАЮСЯ МАЛОЮ БАТЬКІВЩИНОЮ! »
Учні 10 класу Червонозаводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 виявили бажання працювати над соціальним проектом у рамках Всеукраїнської суспільної акції школярів України «Громадянин – 2011», яка проводиться Всеукраїнською асоціацією вчителів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба». На першу зустріч членів нашої команди було запрошено директора школи Дробязко Н.П. та вчителів школи, що зацікавилися нашою майбутньою діяльністю. Під час вивчення проблем громади були названі різноманітні місцеві та шкільні проблеми, які могли б бути обрані для розв’язання. Проте учасники запропонували спинитися на проблемі, яка , на їх погляд, актуальна, важлива, пізнавальна, корисна для виховання майбутніх активних та цілеспрямованих громадян нашої держави – проблема відсутності достатніх знань із історії своєї малої Батьківщини. Що можна зробити, щоби по-справжньому пишатися своїм містом, попри те, що його історія занадто коротка й не наповнена величними історичними подіями? Чим вимірюється гордість за свою землю – глибиною історії, славними подіями, великими іменами, чи просто тим, що ця земля є на мапі України і вона - батьківська земля?! Мотивація учнів, учасників проекту, була такою що, необхідно популяризувати історичні віхи розвитку рідного містечка, прищеплювати поважне й горде ставлення до рідної землі, позаяк, Батьківщину не вибирають, а патріотизм починається із любові до клаптика землі на якому ти народився. Звісно, набагато легше працювати, коли маєш величезний історичний матеріал – сотні років історії твого міста, архітектурні споруди, які, можливо, мають історичну цінність, видатних людей, котрі народилися чи жили у місті. Але як бути, коли твоє місто виникло зовсім недавно і налічує якихось 80 років, та ще й не може похвалитися «золотим віком» розквіту власної держави?! Хіба його немає за що любити і немає чим пишатися?! Обрана учнями проблема була підтримана «експертами». Отже, вирішено обрати проблемою для вирішення - проблему популяризації та розробки історико – краєзнавчого маршруту по місту Червонозаводському «Слідами 20 століття» та роботи над проектом « Я ПИШАЮСЯ МАЛОЮ БАТЬКІВЩИНОЮ!» Обрана для розв’язання проблема потребувала глибокого історичного вивчення та дослідження тих обставин, котрі «дали життя» нашому містечку на початку 20 століття. Для з’ясування об’єктивних економічних обставин будівництва нових промислових об’єктів уздовж Південної залізниці «Сула» було вирішено:
Протягом перших тижнів учасники проекту провели зустрічі з керівниками міста та підприємств, які визначені об’єктами для дослідження, щоб повідомити про своє бажання зайнятися вивченням історії міста та розробити туристичний маршрут на основі зібраних матеріалів. Спілкуючись із головою міста Сидоренком В.В., заступником голови Добрулею С.В., секретарем міської ради Мащенко Л.О. учасники проекту переконалися у важливості , потрібності, актуальності задуманої ними роботи. Керівники міста зацікавилися учнівським проектом, надали архівні документи щодо історії міста, обіцяли підтримку та сприяння. Проектна група спланувала спілкування з директором філії ПрАТ «РАЙЗ – МАКСИМКО», директором спиртозаводу, заводу «Склоприлад», директором Лохвицького технологічного технікуму, з метою надання можливості використати власні архівні матеріали. Проектанти отримали підтримку своєї діяльності від директора Лохвицького краєзнавчого музею Кудряшова В.В. Протягом січня – лютого проектанти проведуть анкетування учнів основної та старшої школи, студентів технікуму «Що Я знаю з історії мого міста?», опрацювання архівних документів з питання будівництва цукрового заводу та необхідних для його функціонування комунікацій, а також житлової інфраструктури, спробують з’ясувати за яким принципом відбувалося будівництво перших «гігантів індустрії молодої радянської України», завдяки чому і утворилося наше місто. Плануванню діяльності передували заняття з краєзнавства та права. Учні ознайомилися з історичним періодом, кінець 20-х - поч.. 30-х років 20 ст., який передував виникненню нашого міста, зі специфікою та особливостями будівництва навколо промислових підприємств робітничих поселень для обслуговування цих об’єктів. Також ознайомилися з принципами організації та діяльності органів місцевого самоврядування, сферою компетенції та відповідальності органів влади та посадових осіб. У ході цих занять було з’ясовано, що майже всі питання пов’язані з обраною для розв’язання проблемою відносяться до компетенції всіх членів територіальної громади, вчителів шкіл та небайдужих молодих людей. Плануючи довгострокову діяльність учасники акції виходили з необхідності актуалізувати проблему для тих, від кого в першу чергу залежить її вирішення: вчителів ( на основі історичних досліджень розробити цикл лекцій для використання на виховних годинах та позакласних заходах), керівників міста ( на основі запропонованих матеріалів, історико - краєзнавчого маршруту, випустити буклет), молодих науковців, учнів шкіл району ( обирати теми для наукового дослідження використовуючи запропоновані нами об’єкти). Проектанти займаються написанням анкет-опитувальників для учнів, посадовців та обирають найоптимальніші варіанти для якісної роботи над проектом. Маючи згуртовану команду, ролі учасників чітко розподілені, в кінці кожного тижня підводяться підсумки і проводиться обговорення. Учасники команди протягом короткого часу здійснили: - інформаційне повідомлення про старт проекту на загальношкільній лінійці; - написали статтю про актуальність та важливість теми у місцеву пресу. На даний час учасники проекту працюють над зібранням матеріалу про історію міста та промислових обєктів: - історія будівництва та функціонування Південної залізниці «Сула» («Сталінська цукроварня») ; - історія міста з 1929 року (з моменту заснування міста Червонозаводського); - історія будівництва першого промислового підприємства – цукрозаводу ( Цукрозавод ім..Сталіна(1929р.) – «Лохвицький цукровий комбінат» (1937р.); - історія функціонування спиртозаводу, заводу «Склоприлад»; - історія функціонування Лохвицького технологічного технікуму. Зібрані матеріали – архівні документи, історичні нариси, спогади найдавніших жителів міста, фотоколажі. Кінцевим результатом роботи над проектом має бути розроблений учнями історико – краєзнавчий маршрут «Слідами 20 століття». Також проектанти здійснять серію заходів для привернення уваги до популяризації свого міста: - презентують результати своєї роботи перед учителями школи, на загальношкільних батьківських зборах, перед депутатами на сесії міської ради; - розроблений історико – краєзнавчий маршрут із історичними нарисами передадуть Лохвицькому краєзнавчому музею, мерії міста Від усіх залучених до даного проекту учасники отримали схвальну оцінку та розуміння необхідності прищеплювати любов та повагу до тієї землі, де ти народився, а ліпше ніж руками самих дітей цього не зробити. Войтенко І.Г., Учасники: Онасенко Ірина Загорулько Ілона Харченко Оксана Кролівець Оксана
Повідомивши мету, задля якої просили про зустріч, запропонувавши заповнити анкету, ми отримали низку зустрічних пропозицій:
Бентежливо було на власні очі побачити легендарно збережений працівниками заводу, Орден Леніна, яким підприємство було нагороджено у 1966 році за дострокове виконання завдань семирічного плану щодо збільшення виробництва цукру, широке впровадження механізації складних та важкоємних робіт та досягнення високих техніко-економічних показників роботи.
Коли вперше потрапляєш на таке масштабне і складне виробництво, захопленню та здивуванню немає меж. Усі попередні роки навчання ми провели поряд із заводом, тому що шкільне приміщення, власне, це і є приміщення заводу, але що знаходиться в отих величезних корпусах, окрім гуркоту та готового цукру, не знали. Про складний алгоритм виробництва, від цукрового буряка до харчового продукту, цукру, про всі стадії цього важкоємного процесу, фахово і доступно розповіла Ольга Олексіївна - дивно сприймається жінка на фоні велетенських агрегатів, яка знає як управляти тими залізними монстрами.
Ми щиро вдячні директору Лохвицької філії ПраТ «РАЙЗ – МАКСИМКО» Домбровському Роману Григоровичу за перші вдалі кроки активного, корисного, повчального, пізнавального та цікавого спілкування! Щиро сподіваємось на розуміння, підтримку та подальшу співпрацю!
Враження учениці Онасенко Ірини: «Мої враження такі: я вперше спілкувалась на рівних із такою поважною особою як директор заводу. Зясувалося, що Роман Григорович чуйна і відкрита людина, яка вболіває за добробут територіальної громади, переймається тим, щоб молодь була шанобливою, відповідальною, небайдужою, щиро люблячою свою малу Батьківщину, щоб кожен займався своєю улюбленою справою».
Враження учениці Кодаш Лариси: «Вираження себе у новій якості, нова робота, нова інформація – це завжди чудово! А ще, під час екскурсії цехами заводу мені спало на думку, те, що Україна має давні «цукрові» традиції та династії цукровиробників – Терещенків, Яхненків, Харитоненків, Симиренків. Отож, і ми маємо історичну причетність до тих давніх традицій».
Враження учениці Харченко Оксани: «Мені було дуже цікаво слухати те, що розповідала і показувала в цехах Ольга Олексіївна Кириченко. Я була вражена тим, що технологічний процес виробництва цукру складний і потребує багато знань та вмінь, а ще тими потужними величезними машинами за допомогою яких ми насолоджуємося смачним солодким продуктом».
Враження Войтенко І.Г., куратора проекту: «Мені імпонує те, що учні отримали перший досвід повноцінної, самостійної, не традиційної для учнів, комунікації. Учнівські соціальні проекти є формою участі у розв'язанні спільних питань, в управлінні своєю державою. Соціальний проект «Я пишаюся малою Батьківщиною!», над яким працюють учні - співпраця й рівноправне партнерство з учителями, адміністрацією школи, представниками органів місцевого самоврядування, посадовцями, тобто з усіма громадянами, які переймаються проблемами місцевого життя.
Знання і досвід, набуті під час виконання проекту, сприятимуть участі в місцевому житті й збагаченню досвіду громадянської дії. До того ж участь у проекті допоможе :
• здобувати й критично аналізувати інформацію, давати власну оцінку та формулювати незалежні судження;
• висловлювати, аргументувати й доводити власні погляди;
• ефективно спілкуватися, вести переговори, доходити компромісу й консенсусу;
• брати участь у житті громади; впливати на політику та процес прийняття рішень (подання петицій, звернень, лобіювання);
• робити вибір, посідати власну позицію, доходити колективного рішення, перебирати на себе відповідальність, оцінювати результати власної діяльності».
Войтенко І.Г., куратор проекту, вчитель історії Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1;
учні – проектанти:
Онасенко І.,
Кодаш Л.,
Харченко О.
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Здивуванню нашому не було меж, тому що нас знову, як поважних гостей, зустрів директор, Роман Григорович Домбровський. Цікавою була розповідь Середи Володимира Івановича, начальника проектно-конструкторського відділу, про історію будівництва та трудові досягнення заводу. Ми дізналися, що Лохвицький цукровий завод, протягом всіх років існування, із 1929 до нашого часу, є найпотужнішим заводом у цукровій галузі країни – із 2-х тисяч тонн цукрового буряка добової переробки у 1929 році до 9,5 тисяч тонн в останні десятиліття; продукція становить майже 10% виробництва всього цукру в країні. Гігант цукрової індустрії першого п’ятирічного плану (1928 – 1932р.р.) під первісною назвою «Сталінська цукроварня», сьогодні найпотужніший цукровий комбінат із власними аграрними угіддями. Цікавою була розповідь Володимира Івановича про труднощі будівництва заводу, про надзвичайно важкі роки окупації, коли головне устаткування було вчасно евакуйовано в тил, про звитяжні роки відбудови народного господарства після війни, про те, що «першожителями» нашого міста були саме оті перші будівельники та робітники заводу.
Надзвичайно цікавою, навчальною (учні зрозуміли який важливий 
