Проект "Полтавщина - колиска талантів"

«Йти на небо сходами добрих справ…»  Академік В.С.Дейнека»

Історію української математики можна починати ще з давніх часів, однак найбільш повно українська математична наука почала себе проявляти в першій половині ХХ ст.  Полтавський край прославили  такі видатні математики як Остроградський М.В., Астряб О.М., Тумаркін Л.А., Івахненко О.Г., Ляшко І.І., Митропольський Ю.О. Але в аннали математичної науки Полтавщини ще не вписане ім’я академіка Василя Степановича Дейнеки.

     Учні Червонозаводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1   зробили учнівську розвідку про  життя нашого видатного земляка - Василя Степановича Дейнеку, віддане служіння математиці та про наукові відкриття, відомі в Україні і далеко за її межами. 
     Україна займає 8 місце в переліку країн, що найбільше дали світу видатних  математикiв, і, звичайно, великий вклад у цю справу доклав своєю ревною працею академік В.С.Дейнека.

     Дейнека Василь Степанович (28 грудня 1949р. - 17 лютого 2014р.) —український вчений  у галузі кібернетики,  народився  у селі Бодаква Лохвицького району Полтавської області України.  «В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина» - писала Л. Костенко. Протягом усього життя Василь Степанович буде із жагою повертатися до рідного дому, до батьків, до малої Батьківщини.

     У 1967 році Василь Степанович закінчив Червонозаводську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу №1      Лохвицького району Полтавської області. За відмінні успіхи у навчанні, праці та зразкову поведінку нагороджений Золотою медаллю.

   У 1974—1977 роках  В.С.Дейнека навчався в аспірантурі Інституту кібернетики АН УРСР. У подальшому став молодшим науковим співробітником Кібернетичного центру — Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем, де подолав шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділу методів дискретної оптимізації, математичного моделювання та аналізу складних систем. У 1980 р. Василь Степанович захистив кандидатську, а в 1991 р. — докторську дисертацію. У 1982 р. В.С. Дейнека перейшов до СКБ ММС Інституту кібернетики АН УРСР, де працював на посаді начальника сектору (1982-1990), начальника відділу (1990-1991), а з 1991 р. по 1994 р. - завідувачем наукового відділу Інституту проблем математичних машин і систем НАН України. 2000 року його обрано членом-кореспондентом, а 2006-го — академіком НАН України.

     Займаючись наукою, Василь Степанович був націлений на прогрес, на  перетворення дійсності, на  всебічний  розвиток  людських здібностей і можливостей.

     Усе наукове життя Василя Степановича пов’язане з роботою в Інституті кібернетики імені академіка В.М.Глушкова НАН України.

     Василь Степанович Дейнека отримав важливі наукові та науково-практичні результати в галузі системного аналізу складних багатокомпонентних систем різної природи.

    Учений опублікував понад 310 наукових праць, із яких 9 монографій. В.С.Дейнека був членом редколегії наукових журналів "Вісник Національної академії наук України", "Комп'ютерна математика" та інших часописів. Крім цього, він реферує статті для міжнародного реферативного журналу «Mathematical Reviews».

     Василь Степанович приділяв велику увагу підготовці молодих науковців. Під керівництвом В.С. Дейнеки захищено 10 кандидатських дисертацій. Під його науковим керівництвом підготовлені 2 докторські дисертаційні роботи.  Його учні неодноразово відзначені щорічними Преміями Президента України для молодих учених та Преміями Президії НАН України для молодих учених і студентів.

      Цікаві й важливі для формування цілісного образу вченого, спогади І.В.Сергієнка, академіка НАН України, Генерального  директора Кібернетичного центру НАН України, директора Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова про Дейнеку Василя Степановича: «Поряд з визначними теоретичними здобутками Василь Степанович був безпосередньо причетний до прикладних розробок, пов’язаних  із становленням та розвитком суперкомп’ютерів в Україні. В 80-і вперше було поставлено і розв’язано одну з найскладніших проблем  в літакобудуванні – математичне моделювання літака в цілому,  що сприяло розробці в Інституті кібернетики першого вітчизняного (багатопроцесорного обчислювального комплексу) для розв’язання надскладних завдань в науці і техніці. Він розробив математичну модель розрахунку міцності широкофюзеляжного літака Іл-76 і на цій основі отримав ефективні архітектурні рішення щодо складу та основних характеристик першого вітчизняного суперкомп’ютера.

     Одним з напрямків, який розвивався під керівництвом Василя Степановича, є моделювання процесів фільтрації підземних вод на великих територіях – задачі, які поєднують як математичну, так і обчислювальну складність, адже розрахунковими областями тут є цілі регіони площею тисячі квадратних кілометрів, які мають неоднорідну просторову структуру, а для моделювання необхідно враховувати велику кількість розташованих на цій території магістральних та дрібних рік, різноманітних водойм, населених пунктів та великих підприємств. Такі задачі є і будуть надзвичайно важливими, адже питна вода − це один з життєво необхідних природних ресурсів, а при сучасному рівні технологій наслідки недбалого її використання мають глобальний характер.

      Дослідження складних проблем природокористування, зокрема дослідження підземних явищ, складних процесів руху грунтових вод та грунтів,   в тому числі за впливу людської діяльності, в  найбільш загальній  тривимірній постановці вперше досліджували Василь Степанович і його колеги з використанням новітніх технологій паралельних обчислень на суперкомп’ютерах СКІТ.

       Створені ним методи системного аналізу, побудовані математичні моделі та обчислювальні алгоритми їх розв’язання допомагали у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Особливу цінність здобуткам В.С. Дейнеки додає те, що розроблені ним методи допускають розпаралелювання обчислень і можуть ефективно використовуватися на сучасних суперкомп’ютерах. Це переконує, що наукова спадщина академіка Дейнеки ще довго служитиме людям, суспільству».

    Василь Степанович був широкоерудованою, високоосвіченою та надзвичайно працьовитою людиною — щирим другом  студентської молоді. Учений-кібернетик, він глибоко знав літературу, тонко розумів мистецтво, поважав спорт.  Протягом усього життя відзначався гострим почуттям громадянського обов'язку. Йому завжди були властиві «...сонячна лагідність і жвавість, поєднана з журливістю» — риси характеру, якими Іван Франко характеризував українців.

      За свідченням Сидоренка В.Д., інженера-конструктора Лохвицького спортокомбінату, у 1992 році Василь Степанович переконав керівництво спиртокомбінату у необхідності впровадження новітніх технологій у промислове виробництво, в першу чергу, комп’ютеризацію виробничого процесу, а також здійснив монтаж першої комп’ютерної системи у місті Червонозаводському та навчання персоналу. А наступного року, 1993, Василь Степанович змонтував таку ж комп’ютерну систему на Лохвицькому цукрозаводі.

      «Я вдячний долі за те, що вона дала мені працювати разом з Василем Степановичем, людиною кришталевої чесності, твердих моральних переконань, видатного математичного таланту. Він був чуйною і доброзичливою людиною. Ці його якості викликали у всіх, хто знав і спілкувався з ним, почуття великої поваги, довіри і вдячності» - згадує академік І.В.Сергієнко.

     Протягом  нашої учнівської розвідки біографії великого земляка, з’ясувалося, що біля початків кібернетики в Україні та заснування Інституту кібернетики НАН України імені В.М. Глушкова – 3 полтавчанина-академіка:

- Ляшко І.І. – (с.Мацківці Лубенського району Полтавської обл.)   доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України; Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова (1922-2008рр.);

- Сергієнко І.В. – (с. Білоцерківці, Пирятинського району Полтавської обл.) академік НАН України, Генеральний     директор Кібернетичного центру НАН України, директор Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова (1936р.);

- Дейнека В.С. – (с.Бодаква Лохвицького району Полтавської обл.) доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України; Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова (1949-2014рр.).

       Соратники, колеги, друзі звернулися до народного депутата України  сьомого скликання  Єдіна О.С. для допомоги у вшануванні видатного українського вченого, який написав депутатське звернення до Червонозаводського міського голови Сидоренка В.В. від 25 квітня 2014 року №07-106/3-17.

      Рішенням тридцять сьомої сесії міської ради шостого скликання від 26 червня 2014 року №48 було постановлено: звернутися з клопотанням до Лохвицької районної ради та до відділу освіти Лохвицької РДА щодо присвоєння Червонозаводській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 звання навчального закладу імені академіка В.С.Дейнеки.

     Щоб якнайщиріше вшанувати ім’я видатного земляка учительський та учнівський колектив Червонозаводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 звернулися до депутатів міської ради з ініціативою щодо надання Василю Степановичу Дейнеці звання Почесного громадянина міста Червонозаводського та встановлення меморіальної дошки.

Войтенко І.Г., учитель історії

Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1